Скільки ще Бориславська влада терпітиме витівки Романа Соловчука?

Закінчилася невдачею чергова спроба редактора газети "Нафтовик Борислава” Романа Соловчука позбутися людини, яка має іншу точку зору.

28 квітня 2009 року він звільнив з посади літературного редактора Ніну Чернишову. Слід зазначити, що Ніна Іванівна працює в редакції з 1972 року. Обіймала посади завідувача відділу листів, завідувача відділу випуску газети, а з січня 2001 року – літературного редактора. Також вона є керівником первинної організації Національної Спілки журналістів України, брала активну участь у страйку бориславських журналістів, скерованого проти редактора газети, має сміливість публічно критикувати Романа Соловчука.

Роман Соловчук припинив трудовий договір з Ніною Чернишовою на підставі наказу про скорочення штатів у редакції. Коли Ніна Чернишова звернулася до суду, з’ясувалося, що посада літературного редактора  залишалась у штатному розписі після 28 квітня 2009 року, тобто часу звільнення позивачки, а опісля наказ про внесення змін до штатного розпису не видавався.

28 січня 2011 року Бориславський міський суд Львівської області поновив Ніну Чернишову на посаді літературного редактора газети "Нафтовик Борислава”. Роман Соловчук подав апеляцію. Але 14 листопада 2011 року Колегія суддів Судової палати в цивільних справах апеляційного суду Львівської області відхилила апеляційну скаргу Романа Соловчука.

Відтак Ніна Чернишова звернулася до суду з позовом про стягнення з відповідача матеріальної шкоди за час вимушеного прогулу, моральної шкоди та покладення матеріальної відповідальності на службову особу, винної в незаконному звільненні. Вона заявила, що за час вимушеного прогулу з 28 квітня 2009 року до винесення судового рішення про поновлення на роботі з 28 січня 2011 року сума невиплаченої заробітної плати становить 16 тисяч 121 гривню 70 копійок. У добровільному порядку Роман Соловчук вказану заборгованість не погашає. Ніна Чернишова також зазначила, що у зв’язку з незаконним звільненням перенесла психічний стрес, опинилася в скрутному матеріальному становищі, що, в свою чергу, вплинуло на психологічний стан, принижувало її людську гідність. Вона просила стягнути з відповідача моральну шкоду в розмірі десяти тисяч гривень.

Крім цього, Ніна Чернишова попросила покласти матеріальну відповідальність  на службову особу – редактора "Нафтовика Борислава” Романа Соловчука, винного в її незаконному звільненні. Мова йшла про обов’язок покрити шкоду, заподіяну газеті.

Суд не прийняв до уваги доводи Романа Соловчука стосовно невиплати заробітної плати у зв’язку з тяжким фінансовим становищем газети з огляду на те, що "у відповідності до ст. 24 Закону України "Про оплату праці” своєчасність та обсяги виплати заробітної плати працівникам не можуть бути поставлені в залежність від здійснення  інших платежів та їх черговості. Право на своєчасне одержання винагороди за працю належить до конституційних прав громадян та захищається державою”.

Судом також було встановлено, "що інших джерел доходів, окрім заробітної плати, позивач не має. Порушення відповідачем гарантованих чинним законодавством прав позивача на оплату праці, на отримання належних при звільненні  сум призвели до моральних страждань позивача, які виразились у переживаннях через перебування у скрутному фінансовому становищі, необхідності позичати грошові кошти, що призвело до вимушених змін у житті позивача”.

Крім цього, "суд вважає підставними вимоги позивача в частині покладення матеріальної відповідальності на службову особу, винну в незаконному звільненні, виходячи із положень ст. 237 КЗпП (Кодексу законів про працю – А.В.) України. Зокрема, що суд покладає на службову особу, винну в незаконному звільненні, обов’язок покрити шкоду, заподіяну підприємству у зв’язку з оплатою працівникові часу вимушеного прогулу. Такий обов’язок покладається, якщо звільнення здійснене з порушенням закону”. І далі: "Окрім цього, відповідно  до п. 33 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року № 9, "що при незаконному звільненні настає повна матеріальна відповідальність винних у цьому службових осіб і обов’язок покрити шкоду, заподіяну підприємству у зв’язку з оплатою працівникові часу вимушеного прогулу може бути покладено при допущенні ними в цих випадках будь-якого порушення закону, а не лише явного”.

29 березня 2012 року Бориславський міський суд Львівської області вирішив стягнути з редакції "Нафтовика Борислава” на користь Чернишової Ніни Іванівни 16 тисяч 121 гривню 70 копійок  середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Крім того, суд вирішив стягнути з редакції "Нафтовика Борислава” на користь Чернишової Ніни Іванівни моральну шкоду в розмірі двох тисяч гривень. Суд зобов’язав редактора газети "Нафтовик Борислава” Романа Соловчука як службову особу, винну в незаконному звільненні, відшкодувати шкоду, заподіяну підприємству оплатою вимушеного прогулу в розмірі 18 тисяч 121 гривня 70 копійок, тобто в сумі середнього заробітку плюс моральної шкоди.

Роман Соловчук оскаржив дане рішення. 1 жовтня 2012 року колегія суддів Судової палати в цивільних справах апеляційного суду Львівської області вирішила скасувати рішення Бориславського міського суду Львівської області від 29 березня 2012 року про відшкодування шкоди, заподіяної Романом Соловчуком газеті "Нафтовик Борислава”, в тім числі й моральної шкоди Ніні Чернишовій. Іншими словами, за "помилку” Романа Соловчука має розплачуватися часопис, який регулярно отримує гроші від міського бюджету.

На цьому Роман Соловчук не зупинився. Він подав до суду заяву про розстрочку виконання рішення про виплату грошей Ніні Чернишовій … терміном на три роки. Однак 5 березня 2013 року Бориславський міський суд Львівської області відмовив у задоволенні заяви Романа Соловчука.

Під час судового засідання Ніна Чернишова говорила: "Тепер щодо моєї пенсії і зарплати. Якщо вже Соловчук заторкнув це питання, то варто було б йому нагадати, яку я мала мізерну зарплату і доплати до неї при наближенні до мого пенсійного віку і скільки він "накручував” для своєї майбутньої пенсії. Як результат, сьогодні я є найбіднішим пенсіонером серед журналістів Львівщини і отримую трошки більше мінімальної та в чотири рази менше , ніж "накрутив” собі пенсію Соловчук величезними доплатами – лише плата за інтенсивність його праці становила тоді щомісяця по тисячу гривень. Не зайвим було б нагадати і про те, як за рахунок скорочення моєї посади за період вимушеного прогулу, за який і досі не отримала своєї зарплати, які доплати "накрутив” він своїй дружині для того, щоб вона отримувала пристойну пенсію держслужбовця, хоча пропрацювала в редакції набагато менше, ніж я”.

Чи поставлено крапку в цій історії? Чи довго ще Роман Соловчук мордуватиме бориславців?

Анатолій ВЛАСЮК
газета "Тустань"