Церква Святої Анни - колишній парафіяльний Римо-католицький костел Святої Барбари, збудовано в 1902 року кошти парафіян та власників копалень. Посвячений 04.12.1902 року. Архітектор Станіслав Маєрський. Храм виконаний з цегли використанням природного каменю характерна для епохи неоготики та неороманського стилю. Будували цей храм, як і інші храми цього періоду, мандрівні майстри будівничого цеху, про що свідчить вмурована на фронтоні храму цехова емблема. Це різьблений кам'яний щит із зображенням чотирьох будівельно - креслярських предметів, розташований один на одному: циркуль ,трикутник, кутник і лінійка. Поруч бачимо і щит, на якому зображено герб (знак) гірників, перехрещені молотком і коротке кайло (кирка). Ці два символи (герб) також були зображені на центральному ( головному) вівтарі (престолі) та на вітражах у костелі. Це свідчить, що в основному цей костел побудовано на кошти бориславських робітників нафтової промисловості. Костел вимуруваний з використанням природного каменю, у формі латинського хреста, костел орієнтовано по осі Сіхд-Захід. Його довжина 36,1 м, ширина 19,25 м, а висота з хрестом 47 м. Фундамент і цоколь з тесаного каменю висотою 1,25 м. Храм оформлений великими вікнами з фігурами вітражами. У головному вівтарі розміщений образ Св. Варвари роботи відомого художника і скульптора А. Попеля (1865 - 1910), одна з його відомих робіт це пам'ятник А. Міцкевичу у Львові.29 травня 1907 р. експозитом костелу на Волянці призначено кс. Войцеха (Адальберта) Карася (04.04.1871-04.07.1931). Він активно береться до впорядкування новозбудованого храму. Завдяки кс. В. Карасю римо-католицький костел св. Барбари стає одним із найкращих храмів Дрогобичини. У 1930-31 рр. костел було розписано майстрами під керівництвом традиційного костельного художника з Кракова Антонія Процайловича. В 1931 році костел було реставровано. З 20.08.1946 року по кінець 1963 року у ньому знаходилася православна церква.1963 р. місцева влада вирішила закрити у Бориславі один храм. Цей вибір випав на церкву св. Анни, хоча фінансовий та господарський стан цієї парохії був відмінний (податки всі сплачено, а в касі залишкова сума складала 4000 крб., які згодом було використано на оплату податків тустановецької церкви).
Храм св. Анни закрили, не маючи на це жодного офіційного документу. Парохіяни деякий час не віддавали ключі від храму, тоді влада 12 вересня 1963 р. на дверях встановила висячий замок. Після цього парохіяни Волянки належали до инших парохій Борислава (Губичі, Потік, Тустановичі). Люди майже шість років добивалися відкриття храму св. Анни на Волянці, писали численні прохання, оббивали пороги державних установ як в Україні, так і в Москві, але все це було безрезультатним. Вища влада мотивувала тим, що храм закрила місцева влада і питання його відкриття належить їй. Церковне облаштування храму – головний вівтар, лавки та инші речі було вивезено на цвинтар у Тустановичі у церкву св. Миколая. Після закриття храму св. Анни на Волянці там було розміщено склад солі, який належав Змішторгу. Головна мета цього – нищення храму. 1968 р. міська влада розпорядилась облаштувати колишній костел під меблевий магазин, який знаходився у храмі на Волянці до 1983 р. Після 1983 р. для посилення атеїстичної пропаганди та з деяких комунальних та санітарних причин міська влада вирішила відкрити у храмі т.зв. Будинок громадських панахид. У середині 1980-х рр. тодішня міська влада готувалася до святкування 600-річчя м. Борислава. Серед ряду заходів, які пропонувалися для проведення святкування, було створення і відкриття міського краєзнавчого музею в церкві. Така нелегка доля спіткала колишній храм св. Анни упродовж часу великої комуністичної руїни та релігійного застою та осквернення. Після її закриття- склад солі, магазин меблів, похоронне бюро, краєзнавчий музей. 22.12.1988 р. група мешканців Волянки звернулися до місцевої влади про відкриття храму на Волянці. 14.04.1989 р. здійснилися багаторічні намагання мешканців Борислава-Волянки домогтися відкриття храму св. Анни. У цей день прийнято рішення про реєстрацію релігійної громади в Бориславі. Тоді ж, мабуть, стало про це відомо парохіянам ініцятивної групи. Однак, як вже згадувалося вище, парохіяни активно приступили до створення виконавчих органів релігійної громади св. Анни. З протоколу № 1 від 15.04.1989 р., довідуємося про проведення парохіяльних зборів в церкві св. Анни по вул. В. Великого, м. Борислава в присутності 250 осіб.Храм був повністю занедбаний. Прекрасні вітражі вибито. З колишнього церковного майна не залишилося нічого. Парохіяни активно приступили до ремонту храму. Релігійна громада церкви св. Анни звернулася із заявою до виконкому Бориславської міської ради про надання офіційного дозволу на проведення біжучого ремонту церкви. Парохіяни оголосили збір коштів на різний будівельний матеріял для ремонту храму. Жителі Борислава щедро давали гроші, різні будівельні матеріяли, активно брали участь у ремонті та облаштуванні храму. З матеріялів касової книги довідуємося, що перше хрещення у наново відкритому храмі св. Анни, відбулося 9 липня 1989 р., а до кінця вересня було охрещено 13 дітей; перший похорон відбувся 4 серпня 1989 р., а до кінця вересня – ще 11 похоронів; перша Служба Божа за всяке прощення відбулася 8 серпня 1989 р., а до кінця вересня – ще 5; перше вінчання (шлюб) відбулося у відновленій церкві 31 серпня 1989 р., а до кінця вересня відбулося ще 4 вінчання.
Початковий розпис вівтаря храму св. Анни здійснював львівський художник Богдан Балицький з групою живописців. Їм допомагав бориславський художник Стефан Кіндратишин. Ними у 1989-1990 рр. було розписано вівтар церкви св. Анни, а завершував, згодом, роботи по розпису храму художник Богдан Панчишин з м. Миколаїва (Львівської обл.). Того ж 1989 р. замовлено для храму іконостас, проект якого виконав архітектор Іван Мельник, доцент, викладач Львівської художньої академії. Українська Греко-католицька церква Святої Анни. ЗАРЕЄСТРОВАНА 04.04.1990 року. Зараз це унікальний паломницький центр де зберігаються мощі понад 300 святих! Їх зібрав по всьому світу настоятель храму отець Роман. Вважається, що мощі святих здатні зцілити від всіх хвороб. Зафіксовано кілька випадків одужання невиліковних хворих.
Парох о. Роман Василів, народився 22.10.1955 року с. Лисовичі-Баня, Стрийського р-ну. Закінчив Ленінградську Духовну семінарію в 1980 році, та Духовну Академію в 1984 році. 21.11.1989 року прийняв свячення. Служив у селах: Фалиш, Станків, Братківці, Слобідка, хутір Пила, Стрийського р-ну. На порах в Бориславі з весни 1989 року. Екстерном закінчив Люблінський Католицький Університет в 1995 році. Доктор богослов'я. Призначений Бориславським деканом з 22.05.1998 року. Нагороджений нагрудним хрестом з прикрасами. Активний громадський та церковний діяч під час відродження Греко-католицької церкви на Львівщині.
Співробітник - катехит о. Петро Підлубний, народився 03.06.1968 року в с. Великі Чорнокінці, Чортківського р-ну, Тернопільської обл. В 1995 році закінчив Івано-Франківський Теологічно - Катехитичний Духовний Інститут. 03.03.1996 року прийняв єрейське свячення. Служив на парафіях: м. Дрогобича. 03.10.1996 року призначений співробітником на парафію Святої Анни м. Борислава. В 2000 році закінчив Люблінський Католицький Університет. Опікується недільною школою катехизму. Магістр богослов'я. Нагороджений: нагрудним хрестом, набедреником.
16 | 
0
19.12.2023
