Святеники

Звична історія. Ледве втискуюсь у переповнену бориславську маршрутку. Молодь сидить. Старші люди стоять.

Проїжджаємо повз церкву. Молодь хреститься. Потім студенти й учні знову вдають, що сплять, або так пильно вдивляються у вікно, відвертаючи голови від старих, що нависли над ними, ніби вгледіли інопланетян.

Ця ж молодь носить вишиванки, ходить до церкви, співає українських пісень. Коли ми її втратили? Чому наші діти й онуки стали святениками?

Відповідь до банального проста. Тому що старше покоління - святеницьке. У нас є релігія - нема віри. Маємо владу, яка дбає про власний зиск, а не потреби громади. Школа не виконує своїх функцій: замість виховання дітей на першому місці спостерігаємо виживання - учителів від скрути, приміщень від руйнації. Безробіття спонукає батьків шукати заробітків за кордоном, віддаючи дітей на поталу вулиці.

Підміна понять стала основою міста святеників. Маємо в Бориславі чимало церков і чи не найбільше в Україні мощей святих - а діти не вступаються місцем дорослим у громадському транспорті. Маємо владу, яка знаходиться в руках однієї політичної сили, а, отже, її повноваження аж зашкалюють, - а діти не вступаються місцем дорослим у громадському транспорті. Маємо школу, яка би мала вчителем стояти, як заповідав Франко, - а діти не вступаються місцем дорослим у громадському транспорті. Маємо батьків, які на виборах голосують за партії національно-демократичного спрямування, - а діти не вступаються місцем дорослим у громадському транспорті.

Святеництво. Підміна понять. І нема на те ради.

Якось не витримав. Зігнав з насидженого місця школярку й посадив сімдесятирічну бабусю. Дівча образилося. Маршрутка промовчала. Ніхто не підтримав мій почин. Молоді продовжували нахабно сидіти, старші люди - смиренно стояти.

Будівництво нових церков, залучення мощей святих, нові вибори, - ніщо не змінить святенницький Борислав, допоки люди не заглянуть у власні душі. Бог дав нам випробування. Ми живемо на пороховій діжці і в будь-який момент можемо зникнути з лиця землі. Якби подібна екологічна ситуація, відсутність води, розбиті дороги, масове безробіття були в якомусь європейському містечку, - місцеву владу змели  б в один день. Або вона би очолила похід мешканців проти центральної влади. Ми ж мовчимо. Бо святеники...

Анатолій ВЛАСЮК
газета "Барабський міст"