Дещо про пам’ятник святій Варварі

Останнім часом йде гостра полеміка про будівництво пам’ятника св. Варварі. Мовляв, бачите, будуємо за міські кошти полякам пам’ятник „свєнтей Барбари». Пересічному мешканцю Борислава, який досконало не знає, хто така свята Варвара, нав’язується саме така думка. Тому хочемо докладно проінформувати мешканців із цього питання.

Великомучениця Варвара (Барбара) загинула за Христову віру 290 р. у Нікомедїї (Мала Азія), її мощі були першими, які привезли на територію Київської Русі з Константинополя. Свята Варвара жила в період правління римського імператора Максиміліана, великого гонителя християн, її батько, язичник Діоскор, був знаменитою особою в місті Іліополі (Фінікія). Побачивши, що дочка росте дуже вродливою, він заховав її від людського ока в спеціально збудованій вежі. Поголоски про красу дівчини ширилися

містом, і багаті женихи стали домагатися її руки й серця. Варвара відмовилася від одруження, і батько зрозумів, що це пов’язано з її відособленістю від людей, тому дав дочці повну свободу у виборі друзів.

Невдовзі Варвара познайомилася з молодими християнами і прийняла хрещення. Про свій вибір розповіла батькові. Той розлютився і наказав катувати доньку, потім власноруч убив її, відтявши голову мечем, однак його тут же вбила блискавка. Ще ув’язниш” Варварі з’явився Ісус Христос і благословив її. Нетлінні після смерті мощі св. Варвари привезли до Константинополя, а імператор Лев IV збудував на честь мучениці величаву церкву, де й було покладено мощі св. Варвари, а звідси у XII ст. дочка візантійського імператора Олексія Комнена, княжна Варвара, беручи шлюб із руським князем Святополком Ізяславовичем, привезла мощі до Києва, як частину свого приданого. Мощі Святої Варвари зберігаються дотепер у Соборі святого Володимира.

Святу вшановують не тільки у Східній, але й у Західній Церкві, наш народ вважає її великою помічницею в житті, головно у приготуванні до доброї смерті.

Люди давно зауважили, що св. Варвара оберігає від раптової і несподіваної смерті. Наражаючись на постійну небезпеку, гірники обрали собі її за покровительку, визнаючи день 4 грудня, як Свято гірників. Напевно, тому до неї так щиро молилися бориславські нафтовики та гірники перед тим, як опускалися в шахти (серед них були українці, поляки, юдеї, люди інших національностей). У Бориславі та його околицях були тисячі шахт, і дуже багато в них гинуло людей від раптової смерті (обвалу, вибуху газу та ін. аварій), тому новозбудований 1902 року латинський костел був названий на честь св. Барбари. До речі, будували його на пожертви тих же українців, поляків, юдеїв. І останнє: фінансування такого пам’ятника, ідею якого так гостро критикують опоненти, буде на пожертви приватних підприємців, підприємств, до цього долучилася і Бориславська міська рада (співфінансування).

Планується встановити цей пам’ятник на місці трагедії 1972 року, де від вибуху газу загинули люди. Про встановлення на цьому місці пам’ятного знаку або пам’ятника зверталися мешканці Борислава ще 2009 року. Рішенням виконавчого комітету міської ради відведено місце під будівництво пам’ятного знаку, оформлено належним чином дозвільні документи. Встановлення такого пам’ятника буде доброю справою та пам’яттю про загиблих мешканців нашого міста і стане його окрасою.

Роман Тарнавський, голова бориславського Товариства охорони пам’яток історії та культури,
газета "Нафтовик Борислава"