У зоні ризику

На початку 90-х, коли почалася масова приватизація та роздержавлення потужних підприємств, Борислав утратив статус промислового міста. Один за одним почали закривати заводи та фабрики. Така ж доля спіткала і Бориславську озокеритну шахту. Спочатку копальню брали на баланс приватні підприємства, а згодом через свою збитковість вона перейшла до міста. Тож уже десять років озокеритну шахту не експлуатують, а останніми роками її ніхто не контролює. Екологи б'ють на сполох - така недбалість може призвести до техногенної катастрофи.

Нічия шахта

"До розвалу Радянського Союзу Бориславська озокеритна шахта працювала на повну потужність,- розповідає Микола Тустановський, екс-мер Борислава. - На рік у середньому видобували понад тисячу тонн озокериту. На початку 90-х, коли розпочалася приватизація, копальню взяв на баланс завод "Рудуправління", який виготовляв різні мастики. Утім, невдовзі видобувати озокерит стало недоцільно. По-перше, собівартість видобування була високою, а по-друге, з'явилися синтетичні замінники цієї породи. Тож нові власники шахти, не маючи ринків збуту, поступово зупинили свою роботу. Дійшло до того, що у копальні проводили лише відкачування води, яка підходила з пласта, і вентилювання її від газів".

Згодом озокеритна шахта стала цілком збитковою. "Рудуправління" вже не могло тримати гірниче підприємство у своєму підпорядкуванні. "Тоді постало питання так: якщо не допомогти "Рудуправлінню", то помре ціле підприємство - і шахта, і завод, -продовжує Микола Миронович. - Я, як міський голова, вирішив, що шахту треба від'єднати від заводу. Час від часу з'являлися інвестори, які погоджувалися взяти шахту на баланс. Та невдовзі вони розуміли, що копальня збиткова, і відмовлялися від неї".

Відтак 75 % власності перейшло під крило міста, 15 % дісталося фірмі "ЦентрНадраКиїв", а 10 % - "ЦентрНадраЛьвів". Грошей, які виділяли з міського бюджету, заледве вистачало на погашення зарплати працівникам. Тоді керівники міської та обласної влади вирішили: львівський інститут "УкрЛьвівГірПром" підготує проектно-кошторисну документацію щодо Бориславської шахти, аби отримати кошти з державного бюджету на подальше утримання підприємства. На це область пообіцяла виділити 200 тисяч гривень.

"Цих грошей ми так і не побачили, - скаржиться Микола Тустановський. - Тож про проект, який мав розробити інститут, уже не було й мови. Область цілком відмежувалася від проблем нашого міста".

Бомба під містом

Уже два роки Бориславська шахта зовсім безконтрольна. "Ми маємо бомбу під містом, -каже Олег Тагаєв, голова правління еколого-правового центру "Громадські ініціативи". - Бориславська шахта є надкатегорійною - рівень води постійно піднімається. Вода, що накопичується під землею, насичена нафтою. Це призводить до того, що поступово збільшується кількість метану. Найменша людська необережність чи надто спекотна погода може стати причиною потужного вибуху. Крім того, рівень води у шахті не контрольований. Вода з нафтою може мігрувати у бориславських колодязях та у каналізації. Через це зросте загазованість у місті. А якщо шахту, що перебуває під містом, не вентилюють, кількість метану починає збільшуватися у каналізаційних колекторах і у підвальних приміщеннях. Це також може призвести до вибуху. Можуть постраждати люди".

Єдине, на що спромоглася міська влада, - це заварити двері у шахту. "Це не є вирішення проблеми, - веде далі Олег Олексійович. - Насамперед слід вивчити ситуацію і продовжити там вентилювання та відкачування води. Нині ніхто уявлення не має - який там рівень води".

На думку колишнього мера Борислава, встановити контроль над копальнею уже тепер буде вкрай важко. "Насоси, які відкачували воду у шахті, затоплені, - бідкається Микола Тустановський. - Компресорну продали, а компресори розікрали. Ситуація сьогодні не контрольована. Вимірювати загазованість - це одне, але ж треба щось реально робити".

Як запевнив лікар з гігієни праці Бориславської СЕС Григорій Дуб, на озокеритній шахті щороку проводять перевірки. "Нині шахта затоплена водою на висоту 15 метрів, - коментує ситуацію Григорій Петрович. - Воду там не відкачують, бо через заборгованість на головній вентиляційній установці відімкнули електроенергію. Після проведення замірів кількості вуглеводів установили, що у повітрі вони не перевищують допустимої норми. Але хімічний аналіз води із шахти засвідчив перевищення нафтопродуктів до 27,8 мг на дециметр кубічний води".

"Ми кілька разів зверталися до нашої влади, - обурюється пан Дуб, - та результату ніякого. Владні керманичі кажуть, що не можуть нічого зробити, бо не мають на це грошей". А колишнього директора шахти стан підприємства уже перестав хвилювати. "Шахта десять років не працює, - каже пан Деобальд. - Усе обладнання там розікрали. Те, що вона сьогодні цілком безконтрольна, є небезпечно. Але коли два роки тому я порушував проблему, коштів не виділили. Тепер я цим питанням не займаюся і сплю спокійно".

Бориславська озокеритна шахта почала працювати ще у 1855 році. Запасу озокериту, за прогнозами фахівців, тут вистачило б іще на сто років.

Інна ГОНЧАРУК
http://ukrtime.com/