***
Якось учитель-поліглот Олег Паламарчук гостював у свого колеги, який мешкає у Львові.
- Ну, як тобі наше місто? – вихвалявся колега. - Його називають Маленький Париж. Такі самі вузькі вулички, такі самі затишні кав’ярні.
- А мій Борислав називають Маленький Лондон. Такі самі дмуть затяжні вітри, такі самі йдуть затяжні дощі. ***
До вчителя-поліглота, що живе в районі Карпат, приїхав родич із широких степів України.
- Можеш мені показати ліси, бо я крім степу нічого в житті не бачив.
- То колись були ліси, - важко зітхнув житель Карпат, - а тепер лише самі дерева залишилися.
***
У місті Бориславі - конкурс краси «Красуня Борислава».
- Чому ти не бережеш участь у цьому конкурсі? - запитав учитель-поліглот Олег Паламарчук одну свою ученицю.
- Та бо там лише беруть участь лише погані дівчата.
- А добрі чому не беруть?
- Добрі дівчата красунями не бувають.
***
У місті Бориславі до хлопчика підійшов приїжджий:
- Де тут у вас площа Франка.
- Там, де стоїть пам’ятник Івану Франку, - відповів хлопчик.
- А де у вас стоїть пам’ятник Івану Франку?
- Напроти магазину «Технолюкс».
- А де у вас «Технолюкс»
- На площі Івана Франка, - пояснив маленький мешканець Борислава.
***
Якось учитель-поліглот Олег Паламарчук звернувся до свого приятеля, щоб той порадив, де він міг би купити стару добру гітару.
- На базарі, - відповів приятель.
-А на якому? - допитувався вчитель.
Чоловік замислився на хвильку, а потім почав перераховувати:
- На Бориславському базарі ти ні чорта не купиш; на Дрогобицькому базарі ти купиш чорт знає що; а ось на Чернівецькому, там можна і чорта купити.
- При чому тут чорт? - обурився учитель. - Мені гітара потрібна!
Якщо ви вивчаєте англійську мову і цінуєте гумор, вийдіть на сайт: www.oleganekdot.narod.ru
