Від склянки вина до мільйонних інвестицій

У Бориславі 16 липня завершилися триденні заходи, пов’язані з перебуванням у місті нафтовиків делегації з Італії. Міжнародна двостороння українсько-італійська зустріч з питань розвитку інвестиційного клімату у сферах енергетики, сміттєпереробки та проблем медицини на прикладі міст Львівщини, яка відбувалася в рамках Другого Міжнародного Форуму Нафтовиків, пройшла блискуче і її організатори навіть не приховували свого задоволення. Адже мова йде про взаємовигідні двосторонні стосунки, які вкотре доводять безглуздість дискусій, чи потрібна Україні Європа, а Європа Україні, чи ні. Україна – невід’ємна частинка Європи, а Італія є лобістом нашої держави і залюбки бачила б нашу державу членом Європейського Союзу вже в найближчому майбутньому, було сказано на зустрічі.

Наш кореспондент отримав запрошення на прес-конференцію, яка відбулася під завісу всіх заходів, 16 липня, тож пропонуємо вашій увазі невеличкий репортаж із цього заходу.

Дякуючи за гостинність, виявлену до них, гості з Італії запросили скуштувати унікальне вино Альяніко, яке витримується у бочках з акації протягом тривалого терміну. Власник винниці зауважив, що в італійській традиції вино означає (виражає) радість, братерство, добробут, спільність думки, а водночас подяку і нероздільну єдність, тому вино є настільки добре, наскільки виражається наша доброта. Піднімаючи келихи, присутні дійсно були єдині в одному – у прагненні зрозуміти одне одного, висловити вдячність та зміцнити ті зв’язки, які встигли налагодитися між українськими та бориславськими містами.

Але одразу варто зауважити, що українсько-італійська зустріч не обмежилася декларативною частиною чи благими намірами, за якими нічого не стоїть. Як поінформував доктор та почесний консул Антоніо Констанцо, в Бориславі вже впроваджується проект «Dinamis» від фірми «Gordon Global Group» і загальна вартість тільки однієї цієї італійської інвестиції в Борислав – 9 мільйонів євро. Незважаючи на різноманітні бюрократичні перепони, якими «славиться» Україна, паперова тяганина підходить до кінця і розпочинаються реальні дії. Одним із доказів цього був факт підписання угоди про виділення земельної ділянки під будівництво когенераційної установки, яка матиме потужність 10 Мегават – землю дають в оренду на 49 років. «Ми вирішили інвестувати не в останню чергу завдяки тому, що маємо довіру до міського голови Борислава Володимира Фірмана – людини з європейським мисленням», – зазначив представник італійської сторони. Натомість мер Борислава додав, що очікуються інвестиції і в машинобудування, і в медичну галузь, і навіть в сільське господарство, проте деталі розкривати не захотів, щоб не зурочити. Надію на співпрацю з італійцями висловив і присутній на зустрічі голова Самбірської РДА Іван Білак. Тут зазначимо, що протягом трьох насичених днів зустрічі з італійцями поспілкувалося керівництво і Львівської облдержадміністрації, і Львівської обласної ради, і Дрогобицького району, і окремих підприємств та організацій, зокрема НГВУ «Бориславнафтогаз».

Надія на інвестиції італійських підприємців недаремна, проте наскільки капіталовкладення потечуть до українських міст та містечок, багато в чому залежить і від нас самих. Як зазначили Альберто Ландольфі, суддя Трибуналу м. Генуя, представник ООН та Джері Данессі, Президент асоціації «Альма Мунді», почесний консул Нікарагуа в Італії, інвестори хочуть мати гарантії безпеки своїх капіталовкладень. Як не дивно, але люди з батьківщини мафії все-таки побоюються мафії могутнішої та розвиненішої – української. Чи не тому біля третини складу італійської делегації становили професійні юристи, можна сказати, еліта юриспруденції Італії – вони прибули на українську землю, щоб ознайомитися з тонкощами законодавства, аби вміти відстояти інтереси своїх співвітчизників, які пробуватимуть дороблятися на нашій українській землі.

Італійці раніше мали можливість пізнати Україну і через наших працівників, переважно жінок-нелегалів, які їхали на Апенніни в скрутний час економічної кризи і сприяли таким чином першим італійським «інвестиціям» в Україну. Зараз, коли криза не оминула й Італію, не виключено, що Україна постане перед смуглявими південцями в іншому ракурсі – не як джерело «рабсили», а як рівноцінний партнер, з яким можна і треба робити бізнес. А коли наша держава увійде в ЄС, перед нею відкриються нові горизонти, про які наразі можна лише мріяти. За приклад італійці навели нафту – виявляється, Італія, котра майже не має нафтових родовищ, експортує значно більше бензину, ніж Україна. І подібних прикладів можна наводити багато.

Звичайно, що є проблеми, зазначив бізнесмен з області Кампанія Марко Спера. В першу чергу це далека відстань, не надто добре транспортне сполучення. Інженер, який спеціалізується на будівництві доріг, якось не міг второпати, чому їхній стан в Україні залишає бажати кращого. Можливо, колись він матиме справу з українськими дорогами і розрахунками на їхні ремонти та будівництво, тоді він і зрозуміє, що таке українські реалії. Втім наразі італійців більше цікавили туризм, медицина, соціальна сфера. До речі, саме в Бориславі було зініційовано створення проекту українсько-італійської медичної асоціації, яка окрім взаємного стажування медиків та обміну досвідом могла б надавати реальну благодійну допомогу, зокрема і для онкохворих дітей. Бо ця проблема в Україні є направду болюча, а в Бориславі з його невирішеними екологічними проблемами і поготів.

Надзвичайно цікавими були і виступи представниці ЮНЕСКО Анжелли Періно та правника з Риму Альберто Романо, а також ряду посадових осіб та підприємців із Італії. Та чи не найчіткіше висловився професор геоматики Університету м. Генуї Доменіко Счерсо, який, до речі, в неділю виголосив блискучу доповідь «Презентація веб-географічної системи підтримки прийняття рішень для управління землею та інфраструктурою». Має бути дві чіткі картинки, дві фотографії: одна – те, що ми маємо на даний час сьогодні, а друга – що хочемо мати, отримати і як цього досягти. Завдяки створеному алгоритму дій місто, територія не буде рухатися хаотично, безсистемно, методами проб та помилок чи кількаразових наступань на одні й ті самі граблі, а крок за кроком наближатиметься до мети. Кожен малий проект буде кроком до реалізації проекту великого, якщо не сказати глобального. Ці слова італійського професора присутні зустріли бурхливими аплодисментами.

Після відповіді на запитання журналістів настала щемлива мить прощання, слова подяки, обмін сувенірами та подарунками, а навіть читання поетичних рядків наймилозвучнішою мовою світу. Частина делегації від’їхала до Італії в цей же день, везучи у валізах не лише речі, а й «найтепліші сентименти до Борислава», дехто залишився погостювати в місті нафтовиків до 20 липня. Завдяки доктору богослов’я Павлу Василіву, одному з натхненників зустрічі та палкому патріотові свого міста, Італія стала ближчою Україні. Те, що декларація інвестицій не залишиться пустими словами, має своє підтвердження – не тільки відносно проекту «Dinamis», а й хоча б фактом, що одна із східницьких оздоровниць належить італійцю, учаснику цієї зустрічі. Краще один раз спробувати і побачити, що з того вийде, вирішив італієць і ризикнув. І не пошкодував, звичайно ж.

Мовна проблема, далека дорога, легка недовіра та незнання законів чужої держави, інший менталітет – ці, здавалося б, непрості проблеми, можна подолати, якщо є бажання, якщо є бачення, якщо є партнери, які довіряють один одному, хоча живуть в різних державах. Від особистих зв’язків багато в чому залежить співпраця на рівні міст, областей, держав. Тим більше коли над нами нема жодних хмар історичного непорозуміння чи прагнень захоплення територій. «Ми не приїхали сюди захоплювати Україну!» – пожартував один з італійців, обнімаючи на прощання міського голову Борислава. «Але ми захоплюємося нею!» – додав інший.

Володимир Ключак
Трускавецький Вісник