Парк, культура та відпочинок

Парк культури та відпочинку у Бориславі – одне з улюблених місць відпочинку мешканців міста нафтовиків. Так вже історично склалося, що Борислав – місто, яке асоціюється більше з важкою працею, з нафтопромислом, з нелегкими умовами життя. Відповідно навіть в літературі утвердилися стереотипи бориславця як людини збідованої, згорьованої і зайнятої пошуками кращого життя, кращої долі. Але кожна, навіть найбільш спрацьована людина, потребує відпочинку, потребує відійти від щоденної суєти та зняти із себе тягар нелегких думок чи непростих рішень.

Будучи розташованим у самісінькому центрі Борислава, міський парк культури та відпочинку давно виправдав свою назву «парк відпочинку». Тут можна побачити мам із дітьми, старших людей, молоді компанії і згадуваних вже струджених робітників. І кожен з них відпочиває по-своєму. Звичайно, що площа парку дозволяє знайти місце для всіх, проте не завжди матері з дітьми ризикнуть знаходитися біля підозрілих компаній, які розпивають спиртні напої – з реготом, голосними розмовами, матюками, а інколи і бійками.

Міська влада Борислава приділяє велику увагу тому, як виглядає парк, що там коїться і, напевно, має своє бачення його розвитку. Знаємо, що частина парку стане музеєм під відкритим небом, так званим музеєм-скансеном. Подібні проекти давно реалізовані в багатьох країнах Євросоюзу, наприклад у сусідній Польщі такі музеї-скансени існують ще з часів PRL (ПНР). Нафтові «качалки», які можна побачити в бориславському парку – не якісь муляжі, а наочний історичний артефакт, приклад, з чого починалася історія Борислава як міста нафтопромислу, «галицької Каліфорнії».

Косіння трави, очищення озерця, ремонт доріжок, побілка чи догляд за деревами в бориславському парку – це елементи благоустрою, наведення ладу зовнішнього. Однозначно, що мер міста зі своїми заступниками не стануть особисто косити трави в парку чи пиляти старі дерева. Ці видимі роботи хоча і пробуксовують, та все ж виконуються, незважаючи навіть на те, що в місті наразі немає єдиної структури, яка б займалася виключно парком. Історія цього питання, як і майбутнє вирішення нас цікавить не так сильно, як дещо інше. А саме – наскільки бориславці готові допомогти перетворити цей парк відпочинку ще й у парк культури? Бо, як ми вже згадували на початку, парк повністю виправдовує свою назву у пункті «відпочинок», але от в пункті «культура» зовсім ні, на жаль…

Щотижня працівники міліції фіксують правопорушення, складають протоколи щодо розпиття спиртних напоїв у міському парку Борислава. За шість місяців 2013 року кількість таких протоколів склала 37, люди сплачують штраф за адміністративне правопорушення. І що далі? А нічого, все як було, так і є. Незважаючи на постійні, фактично щотижневі зауваження міського голови Борислава Володимира Фірмана, щоб міліція взяла питання порядку у парку культури та відпочинку та не допускала там розпиття спиртних напоїв, вагомих зрушень не видно. Відходячи від теми, зауважимо, що, очевидно, бориславських міліціонерів більше цікавлять такі теми як помста молодому Миколі Горончуку за нібито опір правоохоронцям (справа в суді і фактично невинній людині з подачі бориславської міліції загрожує ув’язнення), аніж наведення ладу в парку. Адже легше «взяти в обороти» одну невинну людину, ніж «морочити голову» із компаніями, які «засідають» в парку культури та відпочинку.

Та, з іншої сторони, навряд чи «насильницьке» окультурення дасть вагомі результати. Поки не зміниться свідомість людей, мислення, розуміння, що «наше», «спільне» потрібно так само шанувати і берегти, як і «моє», до того часу і далі валятимуться в бориславському міському парку культури та відпочинку пляшки з-під горілки та пива, пластикова тара, шприци, пакети, словом – сміття. В міліції нема стільки працівників, щоб стояти кожні 100 метрів і звертати увагу на потребу дотримання чистоти та порядку. Покарання штрафами покращить ситуацію, але в цілому її не змінить. А от якщо б створити якісь добровільні дружини на громадських засадах, то, можливо, міський парк мав би привабливіший вигляд, ніж зараз. Хоча треба подякувати й за те, що робиться.

Підсумовуючи ці роздуми, хочеться ризикнути сказати, що є ще серед заможних бориславців такі меценати, які зголосяться взяти на себе бодай частинку витрат на підтримання порядку в парку. Якщо подумати, то там потрібно не так уже й багато коштів. Було б добре, якби міська влада не тільки закріпила парк по частинках за ЖЕКами, що має місце зараз, а й за певними приватними структурами чи організаціями, яких у місті нафтовиків є чимало і то далеко небідних. Словом, хотілося б відчути європейськість Борислава не лише у способі мислення міського голови, про що нещодавно запевняли поважні гості з Італії, але і у плані доріг, в налагодженні цілоденного водопостачання, подолання страхітливих сміттєзвалищ, покращення ситуації із зайнятістю населення, а також із станом міського парку, який є своєрідним обличчям бориславської громади.

Володимир Ключак
Трускавецький Вісник