Чи варто осуджувати бориславця, який втік біженцем до Росії?

Коли у вівторок, 8 вересня, на «Трускавецькому віснику» в рубриці «Акценти» з`явився міні-допис «Як гидко дивитися на брехунів-перевертнів» з посиланням на відео в Ю-Тубі, в Бориславі вже активно обговорювали сюжет, викладений у цьому відео. Бо там не мало не багато, а йшлося про бориславця, тепер вже колишнього. Колишнього, оскільки чоловік, за його словами, не зміг жити посеред «бандерівців» і … став біженцем. Людвіг Тур`яб дав коментар державному телебаченні «Россия1», а вірніше його відділенні у м. Кострома, який і став причиною такого зацікавлення бориславців.

Назва відео така: «В православном центре Светлица размещены беженцы с Украины». Тривалість невеличка – всього 3 хв. 8 сек. Згадка про багатодітну родину Тур`ябів з Борислава, яка втекла з цього міста, оскільки не хоче «промивки мізків» їхнім дітям, становить якихось пів хвилини.

Що стосується пана Тур`яба, зазначимо, що це було його право виїхати з України. Прихожанин православної церкви Московського патріархату, глибоко віруючий, він не зміг жити в нашому національно свідомому проєвропейському католицькому середовищі. І те, що колишній викладач Бориславської школи мистецтв (а в 1990-х роках він кілька років навіть очолював цей освітній заклад) вирішив забратися з Галичини до Костроми, навряд чи повинно засмучувати наших краян. Постає риторичне питання – а чому б всім, хто думає так як пан Людвіг, не послідувати його вчинкові?

Останнім часом в Україні в зв’язку із подіями на Сході нашої держави дехто ставить питання про доцільність існування церкви Московського патріархату. Робити таке можуть тільки провокатори. Церква є тоді, коли є вірні, а якщо в Україні є вірні (і то немало), які підпорядковуються юрисдикції Москви і вважають, що їхня віра – істинна, православна, канонічна, то це їхнє право. В окремих селах Буковини та і в інших регіонах здійснюється перехід з УПЦ МП в УПЦ КП, але це здійснюється цивілізованим шляхом – коли більшість громади проголосує «за». Втім, і в самій УПЦ МП є різні течії, погляди і різні священики. Факт, що є відверті українофоби. Але є багато отців, для яких головними є саме віра та духовність, а не політика чи промивання мізків.

В Бориславі Людвіга Тур`яба вважають зрадником та запроданцем. Але насправді він ніколи не був українським патріотом, як не є ними багато, дуже багато, тисячі наших співвітчизників. У нього була інша думка і згідно закону він мав на неї право. Його втеча – це його справа. Адже могло бути гірше – він міг стати диверсантом, таємним агентом ФСБ, міг наробити багато лиха, залишаючись у Бориславі і поводячи себе «як всі». Навряд чи Бориславу варто «обсмоктувати» цю історію, швидше варто зробити з неї відповідні висновки. І перший з них – вороги України та українства не тільки в Росії чи на Сході України. Їх, на жаль, багато і в наших галицьких містах, а навіть і селах…

P.S. Інколи дивом дивуєшся, як люди в Інтернеті знаходять щось подібне – не так давно хлопця, який фотографувався з «факами» на фоні пам`ятника Бандери у Трускавці, ще перед тим юну дрогобичанку, яка раділа перебуванню посеред сепаратистів на Сході України, а тепер колишнього бориславця…

Володимир Ключак
Трускавецький вісник