Чи буде на Дрогобиччині сміттєпереробний завод?

Організатори цього зібрання найперше очікували побачити в редакції газети мера Дрогобича Олексія Радзієвського та голову райдержадміністрації Михайла Сендака. Обидва очільники постійно наголошують на тому, що вже впритул підійшли до будівництва сміттєпереробного заводу. Та, на жаль, вони не прийшли на це зібрання, на якому розмова йшла без зайвого офіціозу.

Можливо, просто побоялися відвертої розмови, бо перед початком круглого столу головний редактор тижневика «Каменярі» Ігор Курус з допомогою фахівців з Києва підготував сім запитань, без відповіді на які про якесь будівництво не варто й говорити. А дати позитивні відповіді на ці питання можна тільки тоді, коли буде порозуміння не тільки між керівниками міст Дрогобиччини, а й Самбора та Стрия. Наразі повного порозуміння нема, позаяк Олексій Радзієвський вважає, що його ідея краща, а Михайло Сендак відстоює свою пропозицію. Козирем Сендака є земельна ділянка, а перевагою Радзієвського є те, що при будівництві заводу регіон не повинен брати участь у співфінансуванні. Його начебто мали б спорудити винятково за кошти інвестора.

Сороки розносять на хвостах чутки начебто має зацікавлення в будівництві заводу й мер Борислава Володимир Фірман. Однак керманич міста нафтовиків, на відміну від інших, прийшов на круглий стіл і відверто розповів про свої інтереси.

 - Наше сміттєзвалище перевантажене, – наголосив він, – заберіть його від нас. Хоче Радзієвський – хай будує, а якщо кращу пропозицію має Сендак, то хай будує він. А якщо проблема в земельній ділянці, то ми готові виділити землю за умови, що підприємство буде високотехнологічним і не шкодитиме екології міста. За нинішніх умов, коли влітку сміттєзвалище починає горіти, Борислав просто задихається.

Пан Курус у відповідь наголосив, що коли регіон пристане на цю пропозицію, він готовий долучитися до виготовлення техніко-економічного обґрунтування.

Депутат обласної ради Микола Баран запропонував розпочати вирішувати проблему з малого – привчати людей сортувати побутові відходи. Тоді на сміттєзвалище доведеться вивозити в кілька разів менше сміття. Аналізуючи морфологію сміття, пан Курус запропонував обговорювати й можливість сортування сміття, яке є значно дешевше і чистіше ніж переробка, але відповідь на це запитання може дати лише техніко-економічне обгрунтування, про яке місцеві керівники чомусь не згадують.

Ще одну пропозицію зробив шеф-редактор Інтернет-ресурсу «Дрогобич -інфо» Максим Федис. Він запропонував оголосити журналістський бойкот тим керівникам міст та району, котрі ігнорують заходи, організовані ЗМІ. Й коли Олексій Радзієвський чи Михайло Сендак вирішать у черговий раз пропіаритись на темі сміттєпереробного заводу, пропустити це повз увагу.

Поряд з тим, журналісти домовилися, що оскільки керівники міст і району проігнорували запрошення головного редактора тижневика «Каменярі» Ігоря Куруса, направлять керівникам спільне запрошення, яке можливо їх краще організує.

Словом, з дискусії, окрім технічних, напрошується й один суто моральний висновок: нам не вдасться очистити Дрогобиччину від сміття, поки наші керманичі не очистяться від непотрібних амбіцій.

Редакція тижневика пропонує керівникам міст відповісти на 7 запитань, які є базовими у питанні будівництва сміттєпереробного заводу.

1. Чи буде забезпечено мінімальну кількість твердих побутових відходів з розрахунку 100 тис. тон на рік?

2. Чи виділено земельну ділянку з параметрами: мінімального 5 Га для будівництва заводу, та земельна ділянка під полігон з розрахунку 1 га на рік для захоронення ТПВ.

3. Чи є домовленості з споживачами RDF?

4. Чи є розуміння яким має бути тариф для населення щоб забезпечити рентабельність підприємства?

5. Чи визначено технологію переробки ТПВ?

6. Чи є якісь фінансово-економічні розрахунки, ТЕО?

http://www.kamenyary.info/