Внутрішній фронт. Борислав

Активна меншість бореться за кращу долю пасивної більшості. Одні бориславці щонеділі збираються на площі Івана Франка і активно підтримують Народне Віче, де обговорюють наболілі теми, розповідають про своє бачення у вирішенні загальноміських проблем, намагаються хоча б якось посприяти і допомогти громадським активістам та громадським організаціям «приборкати», так звану, «дуже народну» міську владу, зробивши її підконтрольною, підзвітною, прозорою та відкритою громаді, своїм виборцям. Інша, пасивна частина бориславців, «дуже активно» відпочиває, їдучи в напрямку Східниці. А ще кажуть, що Майдан радикально змінив свідомість українців. Так, це правда, змінив, але тільки тих українців, які були на Майдані, боролися, тих українців, які відчули страх і біль, тих українців, які зазнали втрат і втрачають досі здоров'я, чи життя своїх близьких. Однак нічого не змінилось в головах тих, хто провадив під час важких, буремних місяців революції свій звичний побут. Нічого не змінилось у головах тих, хто навіть і був на майдані, але тільки для того, щоб сфотографуватися, скуштувати польової кухні, чи провести час у веселій компанії.

А тепер, про наше спільне помешкання, про Борислав. Уявіть собі, якщо в домі немає їжі, якщо в ньому обсипаються стіни і тече дах, то очевидно, що причина не в самій будівлі, а в тому, хто в ній мешкає. Наше місто - це наш спільний дім, і знаю, що принаймні активній меншості бориславців воно не байдуже. Як і належить в кожному домі є господар, так і в кожному місті є та людина, якій громада вручає свій мандат довіри для того, щоб вона вела міську господарку, чесно та правильно використовувала бюджет та дбала про своїх людей, як батько дбає про свою сім'ю, про своїх дітей та свій дім.

Однак коли у нашому місті відсутнє нормальне водопостачання, коли навколо неремонтовані вулиці, недіючі мости, що призводить інколи до транспортного колапсу, незадовільний стан міського парку культури, чи навіть громадських туалетів, «післявоєнний» стан доріг, викопування та крадіжка недіючих трубопроводів, нелегальна вирубка лісу навколо Борислава, проїзд важкої техніки в тому числі і тих самих лісовозів, які рухаються центром міста і звичайно аварійним мостом – то очевидно, що не все гаразд в міській господарці.

Так, не все залежить від міської влади у вирішенні вищезгаданих проблем, однак є проблеми, які можна вирішувати, просто проявивши бажання (політичну волю) міським головою та депутатським корпусом.

На зустрічі з громадою мікрорайону Мразниця, Фірман пообіцяв, що на найближчому засіданні виконавчого комітету буде погоджено питання зручного руху маршруту No2. Звернеться в ДАІ з проханням реагувати на рух важкої техніки аварійним мостом в центрі міста і т.д.

Минув місяць – «наша песня хороша начинай с начала». Все, як «об стіну горохом».

Фірман – це той, хто мав би вирішувати проблеми, хоча вже давно став самою проблемою. Будь-яка обрана посада включає в себе таке поняття, як легітимність, чи то посада президента, чи то народного депутата, чи міського голови. Легітимність складається з двох аспектів політичної і юридичної. Юридично, Фірман залишається законно обраним міським головою міста Борислава, однак свою політичну легітимність вже давно втратив, оскільки ним, як міським головою не виконано жодної передвиборної обіцянки, крім цього цілковита відсутність діалогу з громадою, нехтування і цинізм по відношенню до громадських активістів і громадських організацій, які вимагають від міської влади підконтрольності, звітності, прозорості і відкритості у здійсненні фінансової діяльності. Значить, Фірман має що приховувати. Десь та й і є скелети в шафах про які всі знають, але поки що ніхто не може їх відкрити.

ГО Антикорупційна-люстраційна колегія міста Борислава очолювана Мехманом Мамедовим подала звернення у прокуратуру щодо притягнення до кримінальної відповідальності посадових осіб на предмет злочинної бездіяльності та перевищення службових повноважень, що призвели до багатомільйонних збитків господарству міста. Наприклад, у витрачанні десятки мільйонів гривень на водозабори (більше 5-ти мільйонів), мости (більше 7-ми мільйонів), на лікарні по вул. Куліша та по вул. Шкільній (там ще кілька мільйонів гривень) і т.д. На предмет порушення закону «Про доступ до публічної інформації». А ще відмова Фірмана відзвітуватись перед громадою на всенародному Віче, це порушення закону «Про місцеве самоврядування».

На полі бою за Борислав, з'являються ще одні молоді, активні та безкомпромісні громадські організації та окремі активісти. Минулого тижня силами координатора ГО «Правий Сектор» Олега Дергуна та громадських активістів Святослава Грабовського і Віталія Просяновського, було внесено пропозицію на розгляд депутатів бориславської міської ради щодо впровадження системи персонального (поіменного) голосування. Це ще один великий крок до гласності і відкритості у прийнятті рішень депутатами міської ради. Персональна (поіменна) система електронного голосування показуватиме на екрані прізвище кожного депутата за що, і як він голосує. Якщо досі лічильна комісія просто встановлювала скільки проголосувало «за», «проти», чи скільки «утрималось», то після впровадження цієї системи, будь хто зможе побачити і сфотографувати прізвище будь-якого «слуги народу» і пред’явити йому свою похвалу, чи навпаки гнів щодо його голосування у прийнятті тих , чи інших рішень. Система персонального (поіменного) голосування унеможливлює підміну рішень, які прийняті міською радою, чи будь-який інший підлог документів по голосуванню. Під тиском громадських активістів рішення щодо впровадження цієї системи голосування було схвалено депутатами міської ради.

Закликаю усіх байдужих і не байдужих, молодих людей та осіб старшого віку проявляти свою громадську активність, приходити на Народні Віче на площі Іванка Франка та говорити, долучатись до громадських рухів свого міста і разом продовжувати боротьбу.

Вчитель ти, чи сантехнік, юрист, чи будівельник – студент, чи просто щасливий безробітній, ти можеш бути внутрішньо вільною людиною, чи навіть закомплексованою з купою страхів та фобій у голові – все це, не має значення, бо ніхто не вправі забирати твоє право жити гідно та щасливо у своєму рідному місті, у своїй країні.