Тисячі і тисячі людей, безкрайнє людське море – сивочолі бабусі і дідусі, чоловіки та жінки середнього віку, молоді хлопці та дівчата, юнаки і юнки, школярі і навіть немовлята у візочках матерів… Такого Борислав ще не бачив! Навіть демонстрації радянських часів не йдуть у порівняння. Адже тоді, два-три десятки років тому, людей зганяли на площі у примусовому порядку. Тепер тисячі бориславців прийшли добровільно. Прийшли, щоб разом помолитися. Помолитися за долю міста, в якому живуть, за майбутні покоління, за те, щоб на рідній землі, на великій і малій Батьківщині, жити гідно.

Не будемо ідеалізувати ситуацію. Звісно, хтось прийшов на велику Божественну Літургію, яка відбулася у Бориславі в неділю, 2 вересня, і була присвяченя 625-річчю міста нафтовиків, з простої цікавості, хтось, за компанію, хтось, щоб побачити Єпископів УГКЦ та Папського нунція. Але незаперечним залишається факт: бориславці прийшли! Прийшли, щоб стати свідками Безкровної Жертви, прийшли, що піднести свої серця до Бога, пришли, щоб закликати: «Господи помилуй!», прийшли з надією вимолити процвітання для рідного міста, яке за 20 років з процвітаючого промислового центру перетворилося на руїну, з якої працездатні люди масово виїжджають за кордон, а перспективна молодь – у великі міста. І щоб змінити такий, трохи ненормальний, стан речей, люди йдуть до Бога, як до останньої пристані, як до останньої надії.
А починалось усе просто – зі старої української народної мудрості: «Без Бога – ні до порога». Міський голова Володимир Фірман і декан Бориславський, доктор богослів’я, отець Роман Василів та ідея розпочати святкування ювілейного Дня міста зі спільної молитви. Додамо, що одного разу бориславці вже молися спільно, у третю неділю великого посту теж на майдані відправляли молебень за Борислав. Тож з нагоди 625-річчя міста подія мала бути вже більш грандіозною та масштабною. Так з’явилася ідея Божественної Літургії. Далі справою керували вищі сили. Задум підтримав єпископ Самбірсько-Дрогобицької єпархії, Кир Ярослав (Приріз) і за Божого благословення ідею вдалося зробити реальністю.

У результаті спільну молитву бориславців та гостей міста у неділю очолили: правлячий Архієрей Самбірсько-Дрогобицької єпархії УГКЦ Кир Ярослав (Приріз), Папський нунцій в Україні Архиєпископ Томас Едвард Галліксон, Владика Сокальської єпархії Кир Михайло Ковтун, Владика Стрийської єпархії Кир Тарас Сеньків, а також священики УГКЦ. Учасниками відправи разом із тисячами вірних були представники міської влади на чолі з міським головою Борислава Володимиром Фірманом та кілька поважних гостей, серед яких і наш головний редактор, кандидат у народні депутати України Ігор Курус.
Розпочалося богослужіння у Бориславі із урочистої зустрічі найвищого духовенства. Вітали гостей, і в першу чергу Папського нунція, Архиєпископа Томаса Еварда Галліксона, хлібом, сіллю, і щирими словами привітань від учнів недільної школи, що працює при церкві святої Анни, від священика храму святої Анни отця Петра Підлубного та від міського голови Борислава Володимира Фірмана.

А вже після цього привітання розпочалося, якраз те, заради чого тисячі людей зібралися біля Літньої сцени Бориславського міського Палацу культури – велично і торжественно злетіли у небо піснеспіви Божественної Літургії. Одразу відзначимо, що, готуючись до відправи під відкритим небом, організатори провели чималу підготовчу роботу. Престіл та іншу церковну атрибутику розмістили просто на сцені, а обабіч сцени вивісили два величезні, мальовані на тканині, образи Ісуса Христа та Пресвятої Богородиці. Окрім того, просто у міському парку культури та відпочинку облаштували місця для сповіді, щоб усі бажаючі запричаститися Святих Христових тайн, могли це зробити. Тож для духовного єднання з Всевишнім Господом Богом було створено максимально комфортні умови.
Проповідь під час Святої Літургії виголосив єпископ Самбірсько-Дрогобицький Владика Ярослав (Приріз). У цій проповіді він намагався охопити різі етапи існування нафтового міста. Згадував він і про його славне походження, і про період нафтового буму та всесвітньої слави, і про непростий час сьогодення. Але у будь-якому випадку місце, де народилася і живе людина – це, як сказав єпископ, «виноградник Божий», а тому плекати його і дбати про нього є священним обов’язком людини. Тож і бориславців Владика закликав дбати про той виноградник, який дав їм Господь.

Після Божественної Літургії і традиційних «Многая літа» для учасників відправи, прозвучало ще багато вітальних слів та побажань. Чи не найбільш зворушливими серед них були два моменти. По-перше вітальну листівку для міського голови Володимира Фірмана і всіх мешканців міста з нагоди 625-річчя Борислава надіслав Глава УГКЦ, Верховний Архиєпископ Святослав (Шевчук), а ювілейну грамоту вручив Владика Ярослав (Приріз). І другий момент на згадку про Борислав Папському нунцію, Архиєпископу Томасу Еварду Галліксону міський голова Володимир Фірман вручив картину із давніми краєвидами Борислава. Відзначимо також, що священик церкви святої Анни, отець Петро Підлубний після відправи подякував усім її учасникам, особливо відзначивши громаду, яка прийшла, щоб благати у Бога ласки для славного нафтового міста, яке хоч і переживає зараз нелегкі часи, все ж надіється на відродження, на піднесення, на новий етап розвитку, і власне для цього єднається у спільній молитві до Бога, просить про допомогу сили небесні і вірить, що молитви і благання будуть почуті.

Проте низкою подячних слів все ще не закінчилося. Далі все духовенство і вся громада перейшла від міського Палацу культури на перехрестя вулиць Володимира Великого, Шкільної, Грушевського та Данила Галицького, щоб урочисто відкрити та освятити пам’ятник святої Великомучениці Варвари – покровительки нафтовиків та гірників. Ця скульптура споруджена спеціально до 625-річчя Борислава. При цьому, споруджена у неймовірно короткі строки. Тільки 16 червня цього року було освячено камінь на місці, де мав постати пам’ятник. А вже за два з половиною місяці фігура святої Варвари височіє на п’ядисталі. Цікаво, що практично тиждень сама статуя була завішена білим полотном, і лише у неділю його урочисто зняли, тож переважна більшість бориславців вперше побачила унікальну скульптуру святої. І направду, коли полотно зняли, багатотисячним натовпом пронісся шепіт захоплення. Додамо, що кількома днями раніше доктор богослів’я, син декана Бориславського, Павло Василів розповів нам, що у самій скульптурі святої Варвари є часточка її мощей. Тож фігура Великомучениці є не просто пам’ятником, а й безцінною реліквією.

Нагадаємо, що пам’ятник святої Варвари споруджено, якраз на тому місці, де сорок років тому через скупчення вуглеводнів вибухнув житловий будинок. Тож саме на цьому місці і згадували всіх, хто загинув на Бориславському нафтовому родовищі і молилася, щоб нових жертв у нині загазованому нафтовому місті вже ніколи не було. З огляду на проблему загазованості у Бориславі слова церковного гімну «Боже великий, єдиний» звучали особливо актуально та благально.
Такими були великі релігійні святкування є нагоди 625-річчя Борислава. До розважальних і урочистих заходів місто ще тільки готується. Наступних вихідних, а саме 7-9 вересня у Бориславі відбудеться ціла феєрія урочистостей, які будуть змінювати одна одну. Цими днями у місті проходитиме Міжнародний форум нафтовиків, у рамках якого проведуть міжнародну науково-практичну конференцію «Стан, проблеми та перспективи нафтогазової промисловості України». А серед урочистостей – у п’ятницю, 7 вересня: презентація фотоальбому «Наш Борислав», святковий концерт до Дня нафтовика, освячення території музею-скансену нафтогазоозокеритовидобутку на території міського парку культури та відпочинку; у суботу, 8 вересня: подячний молебень біля фігури св.Варвари, погашення ювілейного поштового конверту «625-років Бориславу», мистецький фестиваль «Борислав сміється»; у неділю, 9 вересня: Концерти, народні гуляння, вистави та інші культурно-мистецькі заходи з залученням провідних артистів та колективів країни. На своє свято Борислав чекає і запрошує гостей і здалеку, і зблизька.
Наталка КУЧЕР
Тижневик "Каменярі"